ПЛАНУВАННЯ ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

Чіткий план подолання надзвичайних ситуацій – важливий елемент програм з безпеки праці. Наявність такого плану на підприємстві говорить про небайдужість організації до питань безпеки працівників, а вивчення цього документа допомагає підвищити обізнаність персоналу з питань безпеки.

Навіщо складати План?

Головна мета створення Плану дій у надзвичайних ситуаціях – ефективне керування надзви­чайною ситуацією в разі її виникнення. Проте розроблення цього документа має й інші плюси. Він дасть змогу знайти раніше не виявлені небезпечні умови, які можуть погіршити перебіг надзви­чайної ситуації, і вжити заходів для їх усунення. Процес планування допоможе виявити упущення, наприклад брак ресурсів (обладнання, навченого персоналу, матеріалів), які можна ліквідувати до настання надзвичайної ситуації.

Через відсутність Плану дій у надзвичайних ситуаціях (далі – План) наслідком таких подій можуть стати навіть людські втрати й фінансовий крах організації. Нагальна потреба у швидких рішеннях, дефіцит часу, брак ресурсів та навченого персоналу можуть спричинити хаос у разі надзвичайної ситуації. В умовах обмеженого часу та непередбачених обставин звичайні канали управління та комунікацій можуть не спрацювати. Стрес, який є обов’язковим супутником таких ситуацій, зазвичай заважає прийняттю правильних рішень і, як наслідок, тягне за собою серйозні втрати. Добре про­думаний і організований план реагування на надзвичайні ситуації допоможе усунути всі ці проблеми.

І оскільки від настання надзвичайних ситуацій не застраховане жодне підприємство, то створення ретельно продуманого й чітко розробленого плану реагування на надзвичайні ситуації – мудре рішення для будь-якої організації.

Яка загальна мета Плану?

План визначає процедури для усунення раптових або несподіваних ситуацій. Завдання полягає в тому, щоб бути готовими до:

• запобігання летальним наслідкам і травмам;
• зменшення пошкодження будівель, інвентарю та обладнання;
• захисту навколишнього середовища та території громад;
• прискорення відновлення нормального функціонування.

Розробка плану починається з оцінки вразливості. Результати дослідження покажуть:

1. наскільки ймовірним є настання надзвичайної ситуації;
2. які є засоби для усунення ситуації або запобігання її настанню;
3. що потрібно для вжиття заходів у такій ситуації.

На основі цього аналізу можна встановити відповідні екстрені процедури. На етапі планування важливо залучити до створення документа відповідних осіб. Членами команди можуть бути:

• працівники, що знають цю роботу;
• керівник робочого майданчика або робіт;
• спеціаліст з безпеки праці;
• відділ охорони праці;
• представник профспілки (якщо це можливо);
• працівники, які мають досвід розслідувань;
• сторонні експерти;
• представник місцевого самоврядування, поліції, пожежної чи швидкої допомоги.

У випадках, коли це доречно, слід також проконсультуватися з іншими організаціями, особливо якщо план вашої організації передбачає залучення зовнішніх ресурсів, таких як пожежна служба, поліція чи швидка допомога. У деяких ситуаціях одна організація може створити спільні групи реагування із сусідніми організаціями. Обов’язковою умовою є проведення періодичних тренувань для відпра­цювання дій у надзвичайних ситуаціях.

Що таке оцінка вразливості?

Хоча надзвичайні ситуації за визначенням є раптовими подіями, їх виникнення можна передбачити з певною мірою впевненості. Перший крок – визначити, які небезпеки становлять загрозу для вашої організації.

Оскільки великі надзвичайні ситуації – це рідкісні події, записи минулих інцидентів та професійний досвід не є єдиним джерелом цінної інформації. Знання як про техногенні (механічні, хімічні, енергетичні), так і про природні небезпеки можна розширити, проконсультувавшись із відповідними організаціями, пожежними службами, страховими компаніями, інженерами-консультантами та урядовими організаціями.

Які є приклади техногенної та природної небезпеки?

Приклади техногенної небезпеки:

• пожежа;
• вибух;
• обвалення будівлі;
• основна структурна несправність;
• розливи хімічно небезпечних речовин;
• ненавмисне вивільнення небезпечних речовин;
• навмисне вивільнення небезпечних речовин;
• інша терористична діяльність;
• вплив іонізувального випромінювання;
• втрата електричної потужності;
• втрата водопостачання;
• втрата зв’язку.

Зони, де використовуються або зберігаються легкозаймисті, вибухові чи хімічні речовини, слід розглядати як найбільш імовірне місце, де може виникнути надзвичайна ситуація внаслідок техно­генної небезпеки.

Приклади природної небезпеки:

• повені;
• землетруси;
• штормовий вітер;
• снігові бурі;
• сильні перепади температури;
• пандемічні захворювання.

Потрібно враховувати можливість того, що одна подія може спричиняти інші. Вибух може викликати пожежу та руйнування конструкції, водночас землетрус може ініціювати різні події техногенного характеру.

Які наслідки та рішення потрібно розглянути?

Визначивши небезпеки, слід докладно описати можливі наслідки кожної з них, зокрема:

• послідовні події (наприклад, пожежа після вибуху);
• евакуація;
• людські втрати;
• пошкодження інфраструктури підприємства;
• втрата життєво важливих записів/документів;
• пошкодження обладнання;
• порушення роботи.

На основі цих подій визначають належні дії.  Наприклад:

• оголошення про надзвичайну ситуацію;
• подача сигналу;
• евакуація з небезпечної зони;
• проведення основних відключень;
• виклик зовнішньої допомоги;
• початок рятувальних робіт;
• допомога потерпілим;
• боротьба з вогнем.

Потрібно визначити, які ресурси потрібні та де вони розміщені. Наприклад:

• медичні витратні матеріали;
• допоміжне обладнання зв’язку;
• електрогенератори;
• респіратори;
• обладнання для виявлення хімічного та радіаційного зараження;
• мобільне обладнання;
• аварійний захисний одяг;
• протипожежне обладнання;
• швидка медична допомога;
• рятувальне обладнання;
• підготовлений персонал.